У світі казок

“Панчатантра”

Панчатантра ( पञ्चतन्त्र — п'ять принципів) — збірка староіндійських казок про тварин у віршах та прозі. Початковий текст давно втрачений. Його відносять до III століття до н. е. і приписують Вішну Сармі. Однак, ймовірно, казки ще набагато раніше передавалися з уст в уста й розповідалися казкарями та оповідачами.

Панчатантра перекладалася різними мовами світу, починаючи з перської та арабської, багато казок отримали незалежне існування в фольклорі інших країн. 

 

У казці “Момотаро, або Хлопчик-Персик” чудесне народження героя пов’язане з плодом персика, який плив річкою. І персик, і вода – це прояви вічної природи, яка здатна постійно оновлюватися й давати силу людям. 

 

“Пензлик Маляна” – твір, присвячений образу митця і проблемі мистецтва, його дивовижній силі й впливу на людей. І це не випадково, адже з давніх-давен у Китаї сформувалося особливе уявлення про малювання.

“Тисяча і одна ніч” – відома збірка народних казок, переважна частина з яких є арабськими, але є і єгипетські, перські, індійські, сирійські, грецькі, тобто казки тих народів, з якими з давніх-давен жили поруч і торгували араби.

Назва книги має цікаву історію. Рівно тисячу і одну ніч розповідала дівчина Шахразада казки царю Шахріяру, щоб урятувати своє життя й життя інших молодих жінок від жорстокого наказу царя – уранці вбивати кожну з них.